Погляд на любовний трикутник

Сімейний психолог Петро Дмитрієвський, який спеціалізується на стосунках у подружжі, а також на дитячо-батьківських взаєминах, у своїй статті виокремлює три причини привабливості відносин у любовному трикутнику. За його словами, схильність створювати любовні трикутники і підтримувати їх ґрунтується на декількох базових прагненнях людини.

Таких, як:

1) інстинкт самозбереження, страх руйнування,
2) прагнення знижувати напругу, економити ресурси,
3) бажання жити цікавим життям, відчувати яскраві емоції.
Розглянемо ці важливі людські потреби та їхній зв’язок з любовними трикутниками.

Крок назустріч «інопланетянину»

Зближення з іншою людиною пов’язане з великою кількістю найрізноманітніших почуттів: інтерес, страх, ніжність, відраза. Не випадково, опиняючись у незнайомій компанії, ми якийсь час відчуваємо тривогу. Наважуючись відкритися іншій людині, ми так чи інакше йдемо на суттєвий ризик: адже після зустрічі наше життя вже не зможе бути таким, яким було раніше.
Зближення з людиною протилежної статі ризиковане ще й тому, що ми запрошуємо у наше життя своєрідного інопланетянина, влаштованого по-іншому й фізіологічно, і психологічно. Міжпланетний контакт, як ми знаємо з кінофільмів, подія хоч і цікава, але досить страшна, а іноді й взагалі огидна – залежить від планети.
Близькі стосунки можуть лякати не тільки із згаданих вище загальнолюдських, екзистенційних причин. Досвід близькості людина набуває у сім’ї, перш за все, у взаєминах із батьками, братами, сестрами і т. д. Деякі з нас навчилися уникати близькості тому, що в їхньому досвіді вона була або нав’язливою, задушливою, або, навпаки, небезпечною, травмуючою.
Крім того, якщо в родині практикувалося принизливе ставлення, не вистачало підтримки, людина може боятися знецінення. Такому чоловікові або жінці важко наближатися до інших людей ще й через страх, що інший дізнається, «який я насправді» – жахливий, нікчемний, жалюгідний, нудний – список можна продовжувати до нескінченності. «Якщо партнер мене добре пізнає, то обов’язково мене покине», – внутрішньо переконані ці люди.
Люди через найрізноманітніші причини уникають близькості, часто потрапляють у такі формати взаємин, де її можна уникнути: закохуються у кіногероїв і музикантів, не взаємно або дивляться порнографію. Романи з одруженими (заміжніми) партнерами – окремий випадок таких «безпечних» зв’язків. Такі взаємини – це спосіб зберегтися, залишитися живим. Зацікавитися партнером або партнеркою, хто виказує інтерес навзаєм, такі жінки і чоловіки не можуть. Спрацьовують захисні механізми, і партнер одразу стає нудним, противним, дурним.

У трикутнику – простіше

Вчені виявили, що підтримка взаємин у парі потребує більших зусиль та уваги, ніж стосунки у трикутнику. Це як у геометрії: на ходулях або на двоколісному велосипеді потрібно вміти балансувати, а на триногій табуретці можна просто сидіти. Мюррей Боуен, один із творців системної сімейної психотерапії, помітив, що у стресові моменти (коли наростає тривога або зріє конфлікт) пара схильна залучати до своїх взаємин третього учасника і таким не цілком чесним, хоча і не завжди усвідомленим способом знижує напругу, уникаючи вирішення завдання, що стоїть перед ними. При цьому той, кого залучають до трикутника, рідко може витримати напругу без шкоди для свого психологічного здоров’я.
Наприклад, дружина замість того, щоб виходити на пряму розмову з чоловіком, «зливає» напругу на свою матір, залучаючи її в ролі союзника. Або батько сімейства втягує в конфлікт з дружиною їхнього сина і використовує його як засіб впливу, замість того, щоб вибудовувати ясні, прямі взаємини і з дружиною, і з дитиною.
Створення одним із подружжя зв’язку на стороні є окремим випадком такого трикутника. Чоловік замість того, щоб вчитися казати дружині про своє невдоволення або вживати інших заходів для організації більш комфортного сімейного простору, краще буде скаржитися на своє життя коханці.
Починається традиційна гра: «переслідувач-жертва-рятівник». Дружина у цій історії, як правило, постає жахливим гонителем, чоловік – нещасною жертвою, а коханка – прекрасною феєю, яка повинна врятувати коханого. За спостереженнями психологів, ролі в трикутнику можуть змінюватися: наприклад, підносячи ситуацію дружині, чоловік, швидше за все, буде казати про підступну коханку (переслідувачку), яка зачарувала його своїми «магічними» чарами. Коханка ж, розповідаючи про свої пригоди подругам, імовірно, буде казати про те, що є в цій ситуації жертвою, яка страждає від жорстокого чоловіка, котрий так і не наважується порвати з дружиною і бути з нею.
Стівен Карпман, що підмітив цей механізм, пише: «Якщо йде якась гра, якщо є якісь стосунки, вони вигідні всім учасникам системи… Якщо ви у чомусь берете участь – це вам для чогось потрібно. Спілкування у межах цього трикутника – це дуже ефективний спосіб не брати на себе відповідальність за свої вчинки та рішення, а також в нагороду за це отримувати сильні емоції і право не вирішувати свої проблеми (оскільки в «цьому всьому» винні інші)».
На те, щоб погоджуватися грати ролі в трикутнику, людей штовхає невміння поводитися з різними складними почуттями: в одного це сором, у іншого – злість, у третього – смуток.

Життя як детектив

У процитованому спостереженні Карпман каже і про третю тему, яку мені хотілося порушити. Людині властиво прагнути до того, щоб відчувати яскраві емоції, жити повним, насиченим життям. Саме тому люди подорожують, ходять у театр, готують смачну їжу. При цьому важливо, щоб людина мала можливість існувати, переживаючи емоції різного рівня інтенсивності: низького, середнього і високого.
У нормі яскраві враження, екстатичні, пікові переживання є рідкістю, тому їх і називають піковими. У звичайний час ми проживаємо важливі події, які підтримують наше життя на емоціях середнього діапазону: працюємо, ходимо в магазин і т. д. Як ми знаємо, у декого з нас відбувається своєрідний збій в емоційній сфері. Таким людям складно тривалий час жити без яскравих переживань, без викиду адреналіну. При регулярному «вживанні» емоцій такі люди поступово розучуються жити на «середніх» обертах. Хтось не може обійтися без алкоголю або наркотиків, хтось – без ризикованої нічної їзди, хтось – без участі у кримінальних історіях, а хтось – без романтичної інтриги. В останньому випадку любовний трикутник надає ідеальні умови для «вживання» яскравих емоцій. Тут є все: і страх викриття, і гнів, і образа, і провина, і сором, і радість виграшу, і постійний страх розриву, і надія, і туга.
В емоційно-залежних часто відбувається дивний переворот: залежність може сформуватися не тільки від приємних емоцій, але і від страждання. Якщо така людина довгий час не відчуває образ, приниження і гніву, у неї починається своєрідна «ломка» і пошук нового приводу випробувати ці, нехай неприємні, але зате яскраві почуття.
Про те, що залежність від закоханості – це реальність, побічно свідчить той факт, що у світі збираються групи «залежних від романтичних стосунків». У таких групах працюють за принципами 12-крокової програми, що показала свою ефективність у зціленні від алкоголізму і наркоманії. Їхня аудиторія – люди, залежні від романтичних інтриг, зокрема, від взаємин у любовних трикутниках.
Постійні стосунки у парі можуть дати досвід яскравих переживань, важливих відкриттів про себе і про інших, досвід поводження зі своєю і чужою недосконалістю, досвід безсилля і болю, досвід радості виходу на новий рівень близькості і розуміння. Однак, навряд чи цей шлях, що вимагає, крім пікових переживань, також і часу тиші, осмислення, рутини побуту, зможе за напруженням пристрастей зрівнятися з детективною історією коханців, «які знайшли свою половинку». Сюжет закручений майстерно, кінця йому не видно, і в цьому його цінність. Самому вкладатися в цю історію не потрібно – досить просто переживати, плисти за течією. У звичайних же стосунках у парі від обох партнерів потрібна неабияка енергія і креативність – для перетворення повсякденної рутини у цікаву, осмислену подорож.

***

Можливо, якісь переживання, описані вище, здалися вам знайомими. Чи означає це, що нічого неможливо змінити? Тут, швидше, питання до самої людини, до її цінностей, до її уявлень про себе й очікувань від майбутнього. Для когось перспектива можливих змін ще страшніша, ніж ті звичні незручності, які вона проживає сьогодні. Буває так, що в якийсь момент людина каже: «Все, більше не хочу так мучитися, буду шукати вихід». Коли відбудеться цей момент, що саме стане приводом для такого рішення – невідомо.
Якщо у вас енергії на зміну досить, спробуйте дослідити причини своєї несвободи, що саме штовхає вас у трикутник. Питання тут можуть бути найрізноманітніші.
Якщо вам більше знайоме те, про що йшлося у першій частині, то поміркуйте, чим вас лякає близькість, що є у вас таке, що не можна допустити, аби про це дізнався хтось інший?
Якщо вам ближча друга частина, то є сенс поміркувати над своєю роллю у трикутнику і над тим, від яких переживань вони вас захищають.
Якщо ви знайшли багато аналогій у третій частині, ймовірно, можна подумати, чого ж людина намагається уникнути за допомогою емоційної «наркоманії», замість того, щоб жити «нестерпним» життям на «середніх обертах». Самому такі дослідження проводити дуже складно, адже вирішення питань перебуває у больовий зоні, якої, зазвичай, уникають.

Автор: Петро Дмитрієвський
Перевод статьи на сайте «Час і Події»